ДИЧО́К, ЧКА,
Дичо́к, чка, м.
1) = Дичка.
2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ.
3) Дикая лошадь. О. 1862. I. 17.
4) = Вівсюг. Вх. Лем. 410.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 385.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДИ́ШЕЛЬ, ШЛЯ, →← ДИЧКО́, КА́,